Магнолії

Автор ADMIN Опубліковано: Квітень - 20 - 2015

Чудові магнолії під час цвітіння. Подібно до класичної музики вони чарують душу своєю чистотою, ніжністю і гармонією та залишають незабутнє враження.
М.Ніколова
В затишному куточку старого парку Кременецького ботанічного саду сформований оригінальний моносад магнолій. Щовесни цей сад милує око красивими, запашними квітами, а п`янкий магнолієвий аромат вабить відвідувачів та мешканців міста.
Особливе місце серед рослин реліктової флори ботанічного саду займають магнолії. Вони належать до древніх рослин, що були широко поширені на Землі ще у крейдяному та третинному періодах. Представники родини Магнолієвих – вихідці з країн теплого клімату.Та в результаті процесу інтродукції магнолії адаптувалися до низьких температур помірного клімату. Найбільш зимостійкою є магнолія кобус. На території нашого ботанічного саду зростає кілька дерев різного віку з широкорозлогою кроною, які щорічно квітують в середині квітня – на початку травня до появи листя. А закінчують цвітіння, коли листки розпускаються повністю. Яскравими представниками роду Магнолія є: магнолія зірчаста, магнолія верболиста, магнолія суланжа, магнолія оголена, магнолія оберненояйцевидна тощо.


Квітки молочно-білого, рожевого кольору, що мають приємний солодкуватий аромат. Дехто спокушається зламати для власної втіхи уквітчане гілля магнолій. Думають, що донесуть додому. Але воно чорніє через 20 хвилин.
Прийнято вважати, що кожна рослина має свій сенс, своє значення для людей. Флористи давно говорять з нами мовою квітів. Кожна квітка, яку дарують, несе певну інформацію. І якщо, приміром, червона троянда означає любов, або слова “Я тебе кохаю!”, то магнолія – честолюбство, прагнення бути першим, або ж поняття “благородна”. За квітковим календарем – людям, що народилися вперіод з 1 квітня – 10 квітня відповідає квітка магнолія.
Легенда про магнолії
У давній китайській легенді йдеться про те, що колись магнолія зовсім не мала квітів. Вона стояла посеред села на площі, створюючи приємний затінок. Та ось в село вдерлися хунгузи. Вони знищили рис на ланах, убили всіх селян, залишивши лише сто найгарніших дівчат. Їх зв’язали під магнолією, а неподалік вороги святкували свою перемогу. Сто днів і ночей гуляли хунгузи і кожного ранку кидали під дерево одну замордовану дівчину. А коли прийшов час останньої, обійняла вона дерево і гірко заплакала: «Рідне дерево, ти бачило наші муки. Не дай тліну спорожнити наші молоді тіла, не дай умерти назавжди…». Вранці розбійники побачили диво: на місці вбитих дівчат залишились самі тіні, а на дереві розпустилося сто чарівних білих квіток. Розлючені хунгузи порубали дерево на шматки й розкидали всюди, де проносились їх швидкі коні. Але ніщо не могло приховати злочину: з кожної частини гілки виростало дерево, і щовесни сто духмяних квіток розпускалося на ньому.
Науковий співробітник
відділу дендрології
Алла Гордійчук

Поділіться новиною в соціальних мережах

Написати коментар

ПОДІЛІТЬСЯ НОВИНОЮ В СОЦМЕРЕЖАХ -

Всі права захищені © 2015-2018 Кременецький ботанічний сад