Гірку кизильників у Кременецькому ботанічному саду закладено у 2008 році на площі 0,0275 га. Тут зростає 15 видів кизильників. Назва походить від грецького “cotonea”- айва, “aster”- має вигляд, за подібністю листя айви й одного з видів кизильника.
Кизильники – листопадні або вічнозелені, густолистяні чагарники, дуже часто їх використовують в озелененні та ландшафтному дизайні. Листя дрібне, просте, чергове, яйцеподібне, влітку темно-зелене, восени – червоніюче. Квітки білі або рожеві, дрібні, у щитках, кистях або поодинокі. Плоди дрібні, червоні або чорні. Ростуть повільно. На постійному місці вони живуть довго, понад 50 років. Непогано переносять пересадку. Рід налічує майже 40 видів. Розмножують насінням, відводками, напівздерев’янілими живцями. Насіннєве розмноження використовують тільки для видових кизильників. Насіння вимагає обов’язкового проморожування, йому властива низька схожість (приблизно 40-60%), недружно проростає і має тривалий період спокою. Насіння стратифікують із м’якоттю. Зазвичай види, як і сорти, розмножують вегетативно. Верхівкові живці нарізають восени. Вкорінення відбувається швидко. Взимку їх поміщають у світле, непромерзаюче місце, а навесні висаджують на постійне. Щепленням розмножують тільки сорти. Прищеплюють на глід, айву або сіянці різних видів кизильника.