Для тих, хто не зміг бути на відкритті, спробуємо відтворити атмосферу, в якій проходила зустріч гостей, що прийшли першими подивитися на новий проект, який може стати візитною карткою Кременецького ботанічного саду.

Після вітальних слів очільниці установи Ліснічук Антоніни Миколаївни всю увагу захопив презентаційний виступ працівника Саду Віктора Хмеля, який супроводжувався візуальним рядом. Віктор озвучував історію намальованого ексцентричного персонажа, що ставив риторичні питання і сам давав на них відповіді.

У хорошій книжці письменник розкриває персонажів своєї історії, не роз’яснюючи, а показуючи їх у різних життєвих ситуаціях. От і ми у своїй презентації не стали шукати оригінальних шляхів.

«У наш час ми можемо вибирати, ким хочемо бути.  Бути художником – один із таких виборів, – зауважив ведучий. – Хто такий художник?

Дядько в береті, що стоїть біля мольберту? Можливо, художник – це той, в кого розвинуто почуття краси і бажання її створювати.

А, можливо, художник – це той, хто мав сміливість так себе назвати. Адже, назвавшись так, людина починає мислити і діяти в масштабах, які вимагає від нього це ім’я (назва)».

«І хоча ми можемо знати чи вміти у вибраній сфері не так багато, як цього хотілося б, головне – стати на шлях і сміливо крокувати у вибраному напрямку. Художник насамперед цікавий нам своїм характером і поглядом на життя» .

В чому основна, характерна риса художника? Він любить те, чим займається. Він не може не творити. Творчість приносить йому задоволення, і він радо ділиться нею зі своїми глядачами.

Якщо художнику не підходить щось в його оточенні – він в силі створити для себе нове. Творчість дає йому крила, щоб піднятися над буденністю і жити тим, що приносить силу і зміст в його життя.

І якщо для створення нової реальності чогось бракує (ресурсів, знань, зв’язків) – він бере те, що є під руками і починає творити там, де він живе. А як щодо лопати? Тачки? В руках художника ці нехитрі знаряддя можуть стати повноцінними художніми інструментами для втілення масштабних проектів.

Оскільки художник має мати широке бачення, то і проекти мусять бути з розмахом! Це ризиковано, а через те і цікаво.

Якщо митець тривалий час працює у своїй сфері, то в нього неминуче виробляється свій стиль, «коник». Цей «коник» говорить про особливий акцент, манеру в якій творець комунікує з глядачем через свої твори.

Наш художник знайшов свого «коника» в тому, що створює «стільці-характери», «стільці-території», яскравим прикладом яких є «Трон природи».

Автор проекту Василь Петровський зустрів гостей у робочому халаті та у футболці з власним логотипом, тим самим прозоро натякаючи, що в персонажі його шаржів він зображав самого себе.

«Щоб у своїх розповідях менше вживати займенник «я» і бути в них оригінальнішим, мені довелося придумати ексцентричного персонажа, який в емоційній манері показуватиме моє ставлення до різних подій і явищ, що трапляються на творчому шляху», – розповідає Василь Петровський (@vasylpetrovskyy).

«Цей персонаж доріс до того, що допоміг зробити презентацію емоційно зарядженою і неординарною», – доповнив автор.

 

 

Поділіться новиною в соціальних мережах

Написати коментар

ПОДІЛІТЬСЯ НОВИНОЮ В СОЦМЕРЕЖАХ -

Всі права захищені © 2015-2020 Кременецький ботанічний сад